Психологічна служба школи

ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ

    Кожен новий навик сприяє сепарації дитини від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати, що батьківська любов і турбота нікуди не подінуться.

      Способи допомогти :

1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”

В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.

2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”

Дитина часто відчуває себе такою незграбною серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.

3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”

Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик визирне з коробки.

4. “Спробуємо це зробити разом?”

Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.

5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.

Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”

Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.

7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”

8. “Нічого страшного, проте у тебе добре виходить … (напишіть разом список успіхів)”.

І справді, якщо подумати – яке колосальну кількість найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!

Джерело: http:// orangefrog

ЩО ОЗНАЧАЄ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ. СЛОВНИК ДЛЯ БАТЬКІВ

Автор - Євгенія Забурдаєва

Дитячі психологи розглядають різні проблеми дитини (хвороби, складнощі в поведінці, нав'язливі стани і т.д.) як мову, за допомогою якої дитина повідомляє родині про свої труднощі. Те, що дитина не може висловити словами вона завжди повідомить своїм тілом або проблемами в поведінці.

    Сказати вона не може з кількох причин. Якщо дитина дуже маленька, то просто тому, що поки ще не опанувала мовлення. А якщо вже вміє говорити, то часто дитина просто не знає як сказати про важливе (боїться, соромиться, в сім'ї може існувати заборона на обговорення деяких болючих і важких тем).

     Тоді дитина, немовля чи вже підліток, говорить сім'ї про те, що з нею відбувається за допомогою тіла або поведінки. Завдання психолога зрозуміти, що повідомляє дитина і допомогти їй висловити своє занепокоєння словами або іншими символічними знаками (малюнком, грою).     Після чого проблема часто зникає.

    Психологи свого роду перекладачі.

Тут я привожу короткий дитячо-дорослий словник. Не завжди зв'язок такий однозначний, для повного розуміння, психологу необхідно досліджувати проблему більш глибоко. Крім того один симптом може нести в собі набагато ширший зміст. Тут лише короткий словничок, який, сподіваюся, допоможе задуматися і бути більш поблажливими до різних труднощів дітей, а можливо, і звернутися до психолога для їх вирішення.

• Агресивний. Мені дуже страшно і я не знаю як з цим впоратися.

• Занадто активний. Мені дуже страшно, я потребую правил і опори.

• апатичний. Я боюсь помилитися. Я боюся, що дорослі засудять мою спонтанність і все, що я роблю.

• безпорадний. Мені дуже зручно, коли дорослі все за мене роблять. Так я дбаю про маму і допомагаю їй відчувати себе потрібною.

• Б'є батьків. Так я висловлюю свою злість на них, тому що не знаю іншого способу. Так я повідомляю мамі, що потребую заборон від неї.

• Бачить страшні сни. Коли мені страшно, образи в моєму сні говорять мені про те чого я боюся в реальному житті.

    • Краде.

1. Мені дуже не вистачає уваги і теплоти близьких.

2. Мені не вистачає якоїсь важливої інформації, що стосується історії сім'ї, мого народження.

3. Я так висловлюю свою злість.

    • Висмикує волосся. Мені дуже страшно, я відчуваю сильний стрес.

     • Говорить дуже тихо. Мені страшно проявляти себе, говорити про свої бажання, захищати себе. Боюся мене такою не приймуть.

   • Погано говорить. Мені дуже зручно, коли дорослі говорять і роблять за мене багато речей. А ще я так допомагаю мамі бути завжди потрібною і не впасти, наприклад, в депресію.

• Говорить погані слова. Так я перевіряю що можна, а чого не можна в нашій родині.

• Гризе нігті. Мені дуже страшно, я переживаю, відчуваю сильний стрес, часто пов'язаний з розставанням з матір'ю.

• Не вміє дружити. Я не знаю як захистити себе в спілкуванні з іншими і як при цьому враховувати інших. Мені страшно.

• Їсть багато. Мені тривожно і їжа дозволяє мені з цим впоратися. Їжею я намагаюся замінити недолік емоційної близькості, якої дуже потребую.

     • Їсть погано.

1. Я не готова прийняти, "переварити" щось в нашій родині (труднощі, з якими зіткнулася родина, зміни, нові сімейні ролі).

2. Таким чином я дистанціююся від сім'ї.

   • Жадібна

1. Вважаю, що мої речі належать по праву мені.

2. Мені не вистачає емоційної теплоти і підтримки.

     • Забуває. Див. Говорить погано, безпорадний, лінується.

• Заздрить. Боюся виявитися гірше, ніж інші і бути відкинутою.

    • Задає багато питань.

1. Зараз такий час, коли я почала пізнавати світ.

2. Мені не вистачає вашої уваги.

3. Я потребую якоїсь важливої інформації про себе і мою сім'ю, яку від мене приховують.

     • Заїкається.

1. Одного разу дуже важливі відносини для мене були перервані і я сильно злякалася.

2. Я відчуваю себе в чомусь винною.

3. Мене сильно пригнічують дорослі і я боюся висловлюватися.

     • Мало грається. Боюся проявляти свою спонтанність, намагаюся бути зручною дитиною.

• Грає тільки в гаджети. Я не вмію грати з дітьми, мені страшно. Тільки в комп'ютерних іграх я відчуваю, що я щось можу, тільки тут я успішна.

    • Вередує. Я не можу заявити про себе і свої бажання прямо, капризи допомагають мені домогтися своїх цілей.

• Кричить уві сні. Див. Бачить страшні сни.

    • Лінується.

1. Мені не цікаво робити те, що мені пропонують.

2. Я боюся, що у мене не вийде і ніхто мене не підтримає.

3. Мені зручно, коли за мене все роблять інші.

     • Мочиться в штани, в ліжко.

1. У родині відбувається щось, що мене дуже турбує.

2. Я хочу повернути мамину турботу.

     • Нав'язливо рухається. Див. Гризе нігті, висмикує волосся.

     • Не хоче йти до школи.

1. Я не отримую вдома достатньо підтримки, щоб впоратися зі своїми навчальними невдачами. У батьків занадто високі очікування з приводу моїх оцінок.

2. У мене труднощі в спілкуванні і я не знаю як з цим впоратися.

     • Нікого не слухає.

1. Мені не вистачає в нашому будинку послідовних і несуперечливих правил.

2. Мені не вистачає уваги, я не знаю як по-іншому зробити так, щоб мене помітили.

     • Відмовляється йти в дитячий сад. Я дуже боюся залишати маму одну. Я боюся, що мама не впорається одна. Я сам боюся залишатися без неї.

• Погано пахне. Мені страшно підпускати до себе близько інших, я боюся близьких відносин.

• Прив'язана до однієї іграшки. Відчуваю сильну тривогу. Іграшка мені замінює маму.

    • Заподіює шкоду сама собі.

1. Мені нестерпно боляче душевно, і легше переживати цей біль тілом.

2. Я відчуваю себе нестерпно винною і намагаюся покарати себе сама.

    • Дратується. Мені не дозволено злитися і це спосіб за допомогою якого я можу показати свою злість іншим.

    • Нав*язливо дотримується порядку. Якщо я не буду дотримуватися жорсткого порядку, і послідовності дій, відбудеться щось жахливе. Так я всіх захищаю.

   • Скрипить зубами уві сні.

1. Мені дуже страшно.

2. Я злюся і не можу висловити злість словами.

    • Спить погано. Боюся, що одна не впораюся з темрявою і невідомістю, боюся що мама не прийде. Вважаю, що право спати з мамою належить тільки мені.

    • Нав*язливо торкається своїх статевих органів.

1. Мені дуже тривожно.

2. Я була свідком сексуальності дорослих і не знаю як з цим впоратися (побачив як батьки займаються сексом, часто бачив маму оголеною).

   • Торкається своїх фекалій. Я цікавлюсь своїм тілом і тим, що воно вміє.

• Фантазує занадто багато. Мені дуже страшно. Мій вигаданий світ допомагає мені впорається з моїми страхами.

            Заходи психологічної служби на ІІ семестр 2020/2021 н.р.

Поради вчителю для ефективної взаємодії з імпульсивними дітьми

1.Під час уроку краще обмежити до мінімуму фактори,що відволікають.

2.Вибрати місце за партою в центрі класу,навпроти дошки і недалеко від столу вчителя.

3.Для того ,щоб краще утримати увагу дитини в процесі виконання завдань на уроці,вчитель може скористатися простими прийомами: підійти ближче до парти такого учня,або доторкнутися до плеча дитини. Якщо дитина відволікається корисними будуть такі запитання : «То на чому ми там зупинилися?», «Давай подумаємо, що тут потрібно зробити?» тощо.

4.Потрібен постійний індивідуальний контроль за виконанням класних і домашніх завдань.

5.Позитивний ефект дає похвала гіперактивного учня при швидкому і успішному виконанні. Однак, коли він працює повільно і відволікається, то можна похвалити його сусіда.

6.Ніколи не слід говорити учневі в присутності однокласників про те,що він занадто багато рухається, і тому виставляти його перед усіма як приклад поганої поведінки.

7.Бажано,щоб не було криків і наказів, а також підвищеного тону,бо гіперактивна дитина є дуже чутлива і швидко приєднується до такого настрою.

8.Не використовувати різкі заборони,які починаються словами «ні» і «не можна». Імпульсивні діти скоріше за все зреагують на таку заборону непослухом чи вербальною агресією. Тому потрібно говорити спокійно і стримано,і дати можливість вибору (запропонувати два варіанти вирішення).

9.Можна використовувати спеціальні фізкульт-хвилинки,фізичні вправи,які можуть виконуватися дітьми  й сидячи за партою,або дозволити дитині встати і недовго постояти чи походити класом в тій частині, де на нього не будуть звертати увагу інші учні. Можна давати різні доручення.

Практичний психолог   Лінник О.О.

Поради

батькам імпульсивної дитини

1.Перш за все,визначте умови, які впливають на дитину найбільш несприятливий збудливий вплив.

2.Введіть його у різні ігри,під час яких він може вчитися стримувати і регулювати свою діяльність. Це можуть бути як рухомі ігри, так і навчальні, наприклад такі, як «Говори – не говори» по команді, «Заборонений рух», «Їстівне - неїстівне».

3.Намагайтеся давати дитині короткі,чіткі і конкретні інструкції.

4.Старайтеся заздалегідь обговорювати з дитиною правила поведінки в тій чи іншій ситуації.

5.Частіше надавайте дитині право вибору,при цьому він повинен пояснити, чим зумовлений його вибір. Необхідність пояснювати причину своїх вчинків допомагає дитині краще усвідомлювати їх,а значить,контролювати свою поведінку.

6.Потрібно не дозволяти дітям довгі заняття на комп’ютері чи перегляд телевізійних передач довготривалий, які сприяють емоційному збудженню дитини.

7. За півгодини до сну не дозволяти перегляд телевізора,мультиків,ігри в телефоні.

8.Важлива порада і найголовніша. Спілкуючись з імпульсивною дитиною, зберігайте спокій. Пам’ятайте, що дитині передається ваше збудження.

Успіхів вам!

Пам׳ятка для батьків. Що таке інклюзія?

Інклюзія— процес включення всіх громадян в соціумі. І насамперед тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він передбачає розробку і застосування тих методів, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь суспільному житті.

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних, з урахуванням індивідуальних особливостей таких дітей»

Інклюзивне навчання означає, що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, в загальноосвітніх класах, в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка, щоб всі учні без виключення навчалися і проводили час разом.

Інклюзія — це процес реального включення осіб з особливими потребами в активне суспільне життя.

Інклюзивна освіта дозволяє:

• Розвивати індивідуальні сильні сторони і таланти дитини.
• Приймати всіх дітей без виключення в загальноосвітню шкільну систему і суспільство.
• Працювати над досягненням індивідуальної мети беручи участь в житті громади та їхнього класу.
• Залучати батьків в процес навчання і життя школи.
• Розвивати культуру поваги і належності до школи. Мати можливість навчатися і поважати різні здібності інших.
• Створювати дружні стосунки з іншими дітьми
• Позитивно впливати на школу, громаду та поважати різноманіття та включення на більш широкому рівні.

Переваги інклюзивної освіти:

для дітей з особливими освітніми потребами:

• Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
• Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.
• Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
• Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.
• У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

для інших дітей:

• Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.
• Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
• Діти вчаться співробітництву.
• Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

для педагогів та фахівців:

• Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.
• Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.
• Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей. 

Як потрапити до загальноосвітньої школи на інклюзивне навчання.

Дорожня карта.

1. Подача заяви до обраної школи (за 1 рік до початку навчання дитини) + висновок ПМПК.

Це необхідно для того, щоб адміністрація школи спільно з відповідним органом управління освітою мали час створити відповідні умови для перебування та навчання дитини з особливими потребами (архітектурна доступність, безбар’єрність та зонування простору, введення додаткових посад, створення інклюзивних класів).

Якщо батьки не згодні з висновком ПМПК місцевого рівня вони можуть звернутись до центральної ПМПК, рішення якої є остаточним.

Висновок ПМПК є підставою для створення інклюзивних або спеціальних класів, надання додаткових корекційних послуг дитині в інклюзивному класі та додаткового фінансування школи, в якій навчається дитина з особливими потребами.

2.  Якщо у школи немає умов для зарахування та навчання дитини, директор школи разом з батьками, звертаються до відповідного управління освіти з метою створення умов для зарахування та навчання дитини з особливими потребами, або має рекомендувати батькам іншу найближчу до них школу де є відповідні умови.
3.  Якщо дитині потрібен індивідуальний асистент дитини то таку функцію може виконувати один із батьків або особа, визначена батьками (особа, яка їх замінює) згідно їхній письмовій заяві.
4.  Складання індивідуальної програми розвитку.