Пам'ятка для батьків п'ятикласників

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання у 5 класі?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини в умовах адаптації до 5 класу?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, редагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Звернення до батьків від 5-класників

1. Не висувайте до мене завищених, нездійснених вимог. Зовні я виглядаю значно дорослішим, ніж в молодших класах, але все також потребую вашої уваги, турботи, обіймів і сумісного з вами відпочинку і ігор. І мені дуже важливо, як ви мене оцінюєте. Так само я буду думати сам про себе, можливо, все своє життя.

2. Навантаження в середній школі зростає, тому мені як ніколи необхідно самому або разом з вами виробити чіткий режим дня, де чергується розумова і фізична праця і є достатньо часу для відпочинку і спілкування з друзями. Я маю навчитися планувати. Коли я надто перевантажений – я починаю хворіти чи сумувати. Коли у мене занадто багато вільного часу – я нудьгую або навіть починаю робити дурниці.

3. Я почав більше хвилюватися через те, що у мене багато нових вчителів і предметів, а я не завжди розумію, чого вони від мене хочуть і як досягти хоча б такої успішності, яка у мене була в початкових класах. Розкажіть мені, як ви досягли успіху в такій чи подібній ситуації.

4. Не вважайте мене зовсім дорослим і допомагайте мені знаходити відповіді на важливі для мене питання та радьте, що робити в складній ситуації. Навіть коли я просто засмучений і не хочу з вами спілкуватися – єдине, чого я потребую – вашої підтримки та розуміння.

5. Я не знаю, що робити, коли вимоги в школі і дома дуже відрізняються, або навіть протилежні за змістом. Будь ласка, скоординуйте вимоги до виконання домашніх завдань та моєї поведінки з вимогами школи та вчителя. Крім того, я захоплююсь тими дорослими, які вміють визнавати свої помилки і перепросити.

6. Хваліть мене за моє досягнення і мій успіх, щоб я не почувався нездарою і непотребом. Інколи навіть створюйте для мене ситуацію успіху, коли мені важко самого себе за щось похвалити.

7. Допоможіть мені знайти способи знаття напруження, бо деякі мої однолітки вже вважають, що поганий настрій можна змінити на добрий, вживаючи алкоголь і наркотики.

8. Я хочу почуватися гідним вашого дорослого життя, тому я маю мати хоч якісь сімейні обов’язки нарівні з вами. Я хочу стати більш вольовою людиною, тому нам потрібно разом придумати як зробити так, щоб я не забував про свої домашні обов’язки. Тільки, будь ласка, не читайте мені нотацій – я просто їх не чую.

9. Мені дуже лестить, коли питають моєї думки на сімейній раді по важливим і навіть не дуже питанням. Тоді я розумію, що я вже не якась там малеча і батьки мене поважають.

10. Кожного дня я відчуваю, що мені важливо, що про мене думають однокласники та однокласниці та засмучуюсь, коли вони не розуміють моїх жартів, не сприймають моїх пропозицій або навіть ображають у відповідь. Цікаво, як ви поводили себе в такій ситуації? Чи знаєте ви спосіб або кілька, щоб мене почали цінувати та поважати однолітки?

11. Я помічаю, що моє тіло змінюється. Це мене лякає, я не розумію, що зі мною відбувається і чи є це нормою? Я соромлюся звернутися до вас з питаннями про мою та протилежну стать. Чи є якійсь прийнятний спосіб дізнатися правду?

12. Я почуваюся щасливим, коли ви підтримуєте мою ініціативу, не критикуєте моїх намірів та захоплень та поважаєте мої права. Тоді я розумію свою силу і відчуваю себе лідером, здатним починати нову справу, долати труднощі і досягати мети.